озимий —
ози́мий прикметник
Орфографічний словник української мови
озимий —
-а, -е. 1》 Якого сіють восени і збирають наступного року; який потребує для нормального перебігу початкових стадій розвитку осіннього проростання і зимівлі під снігом. Озимий ячмінь. Озиме жито. Озимі культури.
Великий тлумачний словник сучасної мови
озимий —
ОЗИ́МИЙ, а, е. 1. Який сіють восени і збирають наступного року; який потребує для нормального перебігу початкових стадій розвитку осіннього проростання і зимівлі під снігом.
Словник української мови у 20 томах
озимий —
ОЗИ́МА (пшениця, посіяна восени, що проросла й зимуватиме під снігом), ОЗИ́МКА розм. — Перед війною на третьому полі.. сто двадцять пудів озимої взяли (С. Журахович); Почалося літо.. Озимка поспіла І яка (П. Усенко).
Словник синонімів української мови
озимий —
Ози́мий, -ма, -ме
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
озимий —
ОЗИ́МИЙ, а, е. 1. Який сіють восени і збирають наступного року; який потребує для нормального перебігу початкових стадій розвитку осіннього проростання і зимівлі під снігом.
Словник української мови в 11 томах
озимий —
Озимий, -а, -е Озимый. Та повів же їх на долину, на пшениченьку, на озиму. Мет. 324.
Словник української мови Грінченка