1. Орфоепічний словник української мови

озимий

ози́мий

[озимией]

м. (на) -мому/-м'ім, мн. -м'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. озимий — ози́мий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. озимий — -а, -е. 1》 Якого сіють восени і збирають наступного року; який потребує для нормального перебігу початкових стадій розвитку осіннього проростання і зимівлі під снігом. Озимий ячмінь. Озиме жито. Озимі культури. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. озимий — ОЗИ́МИЙ, а, е. 1. Який сіють восени і збирають наступного року; який потребує для нормального перебігу початкових стадій розвитку осіннього проростання і зимівлі під снігом. Словник української мови у 20 томах
  4. озимий — ОЗИ́МА (пшениця, посіяна восени, що проросла й зимуватиме під снігом), ОЗИ́МКА розм. — Перед війною на третьому полі.. сто двадцять пудів озимої взяли (С. Журахович); Почалося літо.. Озимка поспіла І яка (П. Усенко). Словник синонімів української мови
  5. озимий — Ози́мий, -ма, -ме Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. озимий — ОЗИ́МИЙ, а, е. 1. Який сіють восени і збирають наступного року; який потребує для нормального перебігу початкових стадій розвитку осіннього проростання і зимівлі під снігом. Словник української мови в 11 томах
  7. озимий — Озимий, -а, -е Озимый. Та повів же їх на долину, на пшениченьку, на озиму. Мет. 324. Словник української мови Грінченка