озимий

ОЗИ́МИЙ, а, е.

1. Який сіють восени і збирають наступного року; який потребує для нормального перебігу початкових стадій розвитку осіннього проростання і зимівлі під снігом.

Озимим зерновим культурам і насамперед озимій пшениці належить провідна роль у хлібному балансі України (з газ.);

Озимі цукрові буряки відрізняються від звичайних тим, що їх рослини зимують у полі (з наук. літ.);

Озимий ячмінь;

Озиме жито;

// Який проріс восени і зимуватиме або зимував під снігом (про сходи, посіви).

Він, пригинаючись, так пускає коні в світання, що обабіч них починають, мов од вітру, перехитуватися озимі хліба (М. Стельмах);

З вікна машини було видно, як біжать назад поля – то чорні, мов вороняче крило, то вкриті ніжною зеленню озимих сходів (С. Журахович);

// Зайнятий злаковими культурами осіннього, підзимового посіву.

Озимий лан співає рунами (Т. Масенко);

У жнива весь урожай з озимого клину зібрали за дев'ять робочих днів (І. Волошин);

Озимі врунились поля, яріла ярина (І. Гончаренко).

2. у знач. ім. ози́мі, мих, мн. (одн. ози́ме, мого, с., розм.). Однорічні злакові культури (пшениця, жито, ячмінь, овес), які сіють восени, щоб забезпечити нормальний перебіг початкових стадій їхнього розвитку в умовах знижених температур під час зимівлі під снігом.

Густі озимі вибігли з насіння, їм хочеться до сонця, не до снів (П. Воронько);

Озиме увосени через засуху не сходило (Г. Квітка-Основ'яненко);

Як блідную покаже осінь твар І спіла овощ пожовтіє, Він трусить яблука і сушить на узвар Та на зиму озиме сіє (Л. Боровиковський);

// Сходи або посіви цих культур; озимина.

Осені радісна тиша Поле і ліс обійма: Поле озимі колише, Ліс в падолисті дріма (М. Гірник);

Озиме пишно зеленіло, І лист у лузі гомонів (І. Манжура);

// у знач. ім. ози́ма, мої, ж. Озима пшениця.

– Пам'ятаєте: перед війною на третьому полі – жодного дощу там не впало – сто двадцять пудів озимої взяли (С. Журахович).