1. Словник української мови Грінченка

озимий

Озимий, -а, -е

Озимый. Та повів же їх на долину, на пшениченьку, на озиму. Мет. 324.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. озимий — ози́мий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. озимий — [озимией] м. (на) -мому/-м'ім, мн. -м'і Орфоепічний словник української мови
  3. озимий — -а, -е. 1》 Якого сіють восени і збирають наступного року; який потребує для нормального перебігу початкових стадій розвитку осіннього проростання і зимівлі під снігом. Озимий ячмінь. Озиме жито. Озимі культури. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. озимий — ОЗИ́МИЙ, а, е. 1. Який сіють восени і збирають наступного року; який потребує для нормального перебігу початкових стадій розвитку осіннього проростання і зимівлі під снігом. Словник української мови у 20 томах
  5. озимий — ОЗИ́МА (пшениця, посіяна восени, що проросла й зимуватиме під снігом), ОЗИ́МКА розм. — Перед війною на третьому полі.. сто двадцять пудів озимої взяли (С. Журахович); Почалося літо.. Озимка поспіла І яка (П. Усенко). Словник синонімів української мови
  6. озимий — Ози́мий, -ма, -ме Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. озимий — ОЗИ́МИЙ, а, е. 1. Який сіють восени і збирають наступного року; який потребує для нормального перебігу початкових стадій розвитку осіннього проростання і зимівлі під снігом. Словник української мови в 11 томах