ознаменовувати

ознамено́вувати

-ую, -уєш, недок., ознаменувати, -ую, -уєш, док., перех.

1》 Бути свідченням, вираженням чого-небудь; характеризувати собою що-небудь.

2》 Відзначати, вирізняти, характеризувати чимось яку-небудь визначну подію, урочисту дату і т. ін.

|| Робити що-небудь знаменним, визначним, пам'ятним.

Значення в інших словниках

1. ознаменовувати — ознамено́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ознаменовувати — ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗНАМЕНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що. 1. Бути свідченням, вираженням чого-небудь; характеризувати собою що-небудь. Своєю художньою, публіцистичною і науковою діяльністю він [І.  Словник української мови у 20 томах
3. ознаменовувати — ВІДЗНАЧА́ТИ (здійснювати певні заходи з приводу якоїсь події, знаменної дати тощо), СВЯТКУВА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ, ВШАНО́ВУВАТИ (УШАНО́ВУВАТИ) кого, ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ книжн., СПРАВЛЯ́ТИ розм., ОБХО́ДИТИ діал.; ОКРОПЛЯ́ТИ розм., ОКРО́ПЛЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. ознаменовувати — ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗНАМЕНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Бути свідченням, вираженням чого-небудь; характеризувати собою що-небудь.  Словник української мови в 11 томах