окоп
око́п
окіп, окопу, ч.
1》 перев. окіп. Рів із земляним насипом, валом навколо чого-небудь.
2》 військ. Земляна споруда, що служить укриттям від вогню, вогневою позицією та місцем спостереження за ворогом для одного бійця або підрозділу; шанець.
Великий тлумачний словник сучасної української мови