Великий тлумачний словник сучасної мови

окоренкуватий

окоре́нкуватий

-а, -е, розм.

Невисокий, але міцної будови; кремезний.

|| Короткий, але міцний, дебелий (про руки, ноги).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. окоренкуватий — окоре́нкуватий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. окоренкуватий — див. гладкий; низький  Словник синонімів Вусика
  3. окоренкуватий — ОКОРЕ́НКУВАТИЙ, а, е, розм. Невисокий, але міцної статури; кремезний. Верига був окоренкуватий, в плечах широкий, але не вищий за середнього гайдука (П. Панч); На трибуну ще один іде. Невисокий, але окоренкуватий, дебелий (І.  Словник української мови у 20 томах
  4. окоренкуватий — КРЕМЕ́ЗНИ́Й (про людину — міцної будови тіла), КОРЕНА́СТИЙ (КОРЕНИ́СТИЙ рідше), ЖИ́ЛАВИЙ, ВУЗЛУВА́ТИЙ розм., КОРЧУВА́ТИЙ розм.; ОГРЯ́ДНИ́Й, ДЕБЕ́ЛИЙ, ОПА́СИСТИЙ (міцний і повнотілий); ШИРОКОПЛЕ́ЧИЙ, ПЛЕЧИ́СТИЙ (широкий у плечах)...  Словник синонімів української мови
  5. окоренкуватий — ОКОРЕ́НКУВАТИЙ, а, е, розм. Невисокий, але міцної будови; кремезний. Верига був окоренкуватий, в плечах широкий, але не вищий за середнього гайдука (Панч, Гомон. Україна, 1954, 129); На трибуну ще один іде. Невисокий, але окоренкуватий, дебелий (Ряб.  Словник української мови в 11 томах