окуляр

окуля́р

-а, ч.

Частина оптичного приладу (одна або декілька лінз), обернена до ока спостерігача.

Значення в інших словниках

1. окуляр — окуля́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. окуляр — ОКУЛЯ́Р, а, ч. Частина оптичного приладу (одна або декілька лінз), обернена до ока спостерігача. Найважливіші оптичні частини мікроскопа – це окуляр та об'єктив (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. окуляр — окуля́р (від лат. ocularius – очний) система з однієї або кількох лінз для збільшення й розглядання зображення, утворюваного об’єктивом оптичного приладу.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. окуляр — Складова частина багатьох оптичних приладів, напр., мікроскопів, зорових труб; використовується для спостереження створюваного об'єктивом зображення; переважно система лінз, часом одна лінза.  Універсальний словник-енциклопедія
5. окуляр — Окуля́р, -ля́ра, -рові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. окуляр — ОКУЛЯ́Р, а, ч. Частина оптичного приладу (одна або декілька лінз), обернена до ока спостерігача. Найважливіші оптичні частини мікроскопа — це окуляр та об’єктив (Практ. з анат.  Словник української мови в 11 томах