орнат

орна́т

-а, ч.

У середньовічному східно-християнському мистецтві – урочистий царський одяг головного персонажа релігійної сцени.

Значення в інших словниках

1. орнат — Орна́т: — риза католицького ксьондза [21] — риза латинських попів [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. орнат — О́рнат. Риза. Зайферт і Тучапский. Модерна фарбарня, апретура і хемічне заведенє до праня і чищеня біля. Перше і найбільше заведенє такого рода на Буковині! Приймає до чищеня і фарбованя в дорозі хемічній [...  Українська літературна мова на Буковині
3. орнат — Верхні літургійні шати католицького священика; використовувався з IV ст. під час богослужіння; символ любові і Божого ярма; первісна форма (розкльошений о.) походить від рим. пенулі (paenuli).  Універсальний словник-енциклопедія