освітлювач

осві́тлювач

-а, ч.

1》 Особа, що відає освітленням сцени, створенням світлових ефектів і т. ін.

2》 спец. Прилад, апарат, який є засобом, джерелом освітлення.

Значення в інших словниках

1. освітлювач — осві́тлювач 1 іменник чоловічого роду, істота фахівець осві́тлювач 2 іменник чоловічого роду прилад  Орфографічний словник української мови
2. освітлювач — ОСВІ́ТЛЮВАЧ, а, ч. 1. Особа, що відає освітленням сцени, створенням світлових ефектів і т. ін. Починається метушня. Обставляють реквізитом декорацію. Освітлювачі совають по долівці апаратуру (Ю. Яновський); – Я – освітлювач Київської опери (М. Рудь).  Словник української мови у 20 томах
3. освітлювач — ОСВІ́ТЛЮВАЧ, а, ч. 1. Особа, що відає освітленням сцени, створенням світлових ефектів і т. ін. Починається метушня. Обставляють реквізитом декорацію. Освітлювачі совають по долівці апаратуру (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах