освітлювач

ОСВІ́ТЛЮВАЧ, а, ч.

1. Особа, що відає освітленням сцени, створенням світлових ефектів і т. ін.

Починається метушня. Обставляють реквізитом декорацію. Освітлювачі совають по долівці апаратуру (Ю. Янов., II, 1958, 29);

— Я — освітлювач Київської опери (Рудь, Гомін.., 1959, 122).

2. спец. Прилад, апарат, який є засобом, джерелом освітлення.

Угнутими дзеркалами користуються в тих випадках, коли треба спрямувати в яке-небудь місце концентрований пучок світла. Так будуються освітлювачі в автомобільних, проекційних і кишенькових ліхтарях (Курс фізики, III, 1956, 275).

Значення в інших словниках

1. освітлювач — осві́тлювач 1 іменник чоловічого роду, істота фахівець осві́тлювач 2 іменник чоловічого роду прилад  Орфографічний словник української мови
2. освітлювач — -а, ч. 1》 Особа, що відає освітленням сцени, створенням світлових ефектів і т. ін. 2》 спец. Прилад, апарат, який є засобом, джерелом освітлення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. освітлювач — ОСВІ́ТЛЮВАЧ, а, ч. 1. Особа, що відає освітленням сцени, створенням світлових ефектів і т. ін. Починається метушня. Обставляють реквізитом декорацію. Освітлювачі совають по долівці апаратуру (Ю. Яновський); – Я – освітлювач Київської опери (М. Рудь).  Словник української мови у 20 томах