освітлювач
ОСВІ́ТЛЮВАЧ, а, ч.
1. Особа, що відає освітленням сцени, створенням світлових ефектів і т. ін.
Починається метушня. Обставляють реквізитом декорацію. Освітлювачі совають по долівці апаратуру (Ю. Янов., II, 1958, 29);
— Я — освітлювач Київської опери (Рудь, Гомін.., 1959, 122).
2. спец. Прилад, апарат, який є засобом, джерелом освітлення.
Угнутими дзеркалами користуються в тих випадках, коли треба спрямувати в яке-небудь місце концентрований пучок світла. Так будуються освітлювачі в автомобільних, проекційних і кишенькових ліхтарях (Курс фізики, III, 1956, 275).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- освітлювач — осві́тлювач 1 іменник чоловічого роду, істота фахівець осві́тлювач 2 іменник чоловічого роду прилад Орфографічний словник української мови
- освітлювач — -а, ч. 1》 Особа, що відає освітленням сцени, створенням світлових ефектів і т. ін. 2》 спец. Прилад, апарат, який є засобом, джерелом освітлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- освітлювач — ОСВІ́ТЛЮВАЧ, а, ч. 1. Особа, що відає освітленням сцени, створенням світлових ефектів і т. ін. Починається метушня. Обставляють реквізитом декорацію. Освітлювачі совають по долівці апаратуру (Ю. Яновський); – Я – освітлювач Київської опери (М. Рудь). Словник української мови у 20 томах