основоскладання

основосклада́ння

-я, с.

Спосіб творення складних слів, що полягає у поєднанні основ за допомогою голосних о, е, и (тонкошкірий, буревій та ін.) та деяких інтерфіксальних морфем (-ох – двохатомний, -ою – троюрідний та ін.).

Значення в інших словниках

1. основоскладання — ОСНОВОСКЛАДА́ННЯ, я, с., лінгв. Спосіб утворення нових слів шляхом об'єднання двох і більше основ (у 8 знач.) або цілих слів. Праслов'янські ботанічні назви утворювалися також основоскладанням (верболіз, осокір, тернослива) (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах