остаточний

остато́чний

-а, -е.

1》 Одержаний у кінцевому підсумку.

|| Повністю з'ясований, виявлений.

|| Який має виявити кінцеві результати; вирішальний.

2》 Який не може бути змінений, переглянутий.

|| Доведений до кінця; повний, цілковитий.

Значення в інших словниках

1. остаточний — остато́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. остаточний — (варіянт) кінцевий; (бій) останній, вирішальний; (- рішення) безповоротний, г. невідкличний; (розгром) повний, цілковитий.  Словник синонімів Караванського
3. остаточний — ОСТАТО́ЧНИЙ, а, е. 1. Одержаний у процесі якої-небудь роботи. В остаточній редакції поеми закохується він [Демон] у молоду, веселу, щасливу дівчину-грузинку (М. Рильський); // Одержаний у кінцевому результаті.  Словник української мови у 20 томах
4. остаточний — ВИРІША́ЛЬНИЙ (який приводить до завершення, до закінчення чого-небудь), ГЕНЕРА́ЛЬНИЙ, ОСТАТО́ЧНИЙ, ОСТА́ННІЙ, РІШУ́ЧИЙ. Полки готувались до вирішального штурму (О. Гончар); Був концерт... не концерт, а генеральна репетиція (І.  Словник синонімів української мови
5. остаточний — Остато́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. остаточний — ОСТАТО́ЧНИЙ, а, е. 1. Одержаний у кінцевому результаті. В остаточній редакції поеми закохується він [Демон] у молоду, веселу, щасливу дівчину-грузинку (Рильський, III, 1956, 206)...  Словник української мови в 11 томах