1. Великий тлумачний словник сучасної мови

остаточний

остато́чний

-а, -е.

1》 Одержаний у кінцевому підсумку.

|| Повністю з'ясований, виявлений.

|| Який має виявити кінцеві результати; вирішальний.

2》 Який не може бути змінений, переглянутий.

|| Доведений до кінця; повний, цілковитий.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. остаточний — остато́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. остаточний — (варіянт) кінцевий; (бій) останній, вирішальний; (- рішення) безповоротний, г. невідкличний; (розгром) повний, цілковитий. Словник синонімів Караванського
  3. остаточний — ОСТАТО́ЧНИЙ, а, е. 1. Одержаний у процесі якої-небудь роботи. В остаточній редакції поеми закохується він [Демон] у молоду, веселу, щасливу дівчину-грузинку (М. Рильський); // Одержаний у кінцевому результаті. Словник української мови у 20 томах
  4. остаточний — ВИРІША́ЛЬНИЙ (який приводить до завершення, до закінчення чого-небудь), ГЕНЕРА́ЛЬНИЙ, ОСТАТО́ЧНИЙ, ОСТА́ННІЙ, РІШУ́ЧИЙ. Полки готувались до вирішального штурму (О. Гончар); Був концерт... не концерт, а генеральна репетиція (І. Словник синонімів української мови
  5. остаточний — Остато́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. остаточний — ОСТАТО́ЧНИЙ, а, е. 1. Одержаний у кінцевому результаті. В остаточній редакції поеми закохується він [Демон] у молоду, веселу, щасливу дівчину-грузинку (Рильський, III, 1956, 206)... Словник української мови в 11 томах