остаточний
ВИРІША́ЛЬНИЙ (який приводить до завершення, до закінчення чого-небудь), ГЕНЕРА́ЛЬНИЙ, ОСТАТО́ЧНИЙ, ОСТА́ННІЙ, РІШУ́ЧИЙ. Полки готувались до вирішального штурму (О. Гончар); Був концерт... не концерт, а генеральна репетиція (І. Нечуй-Левицький); Там починався остаточний і вирішальний бій (Ю. Яновський); Останній наступ я веду на римські легіони (В. Сосюра); Нарешті він раз зважився на рішучий крок (І. Франко).
ОСТАТО́ЧНИЙ (який не підлягає зміні, перегляду або скасуванню — про рішення, відповідь і т. ін.), ОСТА́ННІЙ, РІШУ́ЧИЙ, БЕЗПОВОРО́ТНИЙ підсил., ДОКОНЕ́ЧНИЙ. Після школи піду в медичний. Уже ніяких вагань, рішення остаточне (О. Донченко); Остаточний вирок; (Річард:) Скажи їй тільки: вороття немає. (Джонатан:) І се останнє слово? (Річард:) Так, останнє (Леся Українка); Настя, здається, любила його, але якось не важилась сказати йому рішуче слово (М. Коцюбинський); Рішуча відмова; Вирішення покинути "Березову дачу.." було твердим і безповоротним (В. Козаченко); Це рішення з'явилося ще там, на командному пункті.., і тільки тепер оформилося, стало ясним, окресленим і доконечним (В. Собко).
ОСТАТО́ЧНИЙ (доведений до кінця), ПО́ВНИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ рідше, ЧИ́СТИЙ заст., розм. Зараз армія наступала, і бійцям хотілося, щоб хтось довів, що цей наступ не припиниться аж до остаточної перемоги (І. Багмут); Лікар Александрійський сказав негайно покласти Шевченка в госпіталь до повного видужання (З. Тулуб); Цілковитий розгром ворога; На другий день новий гірничий майстер уже в нарядній твердо і впевнено планував доконечне виконання завдання зміни (І. Ле); Одержати чисту відставку.
Значення в інших словниках
- остаточний — остато́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- остаточний — (варіянт) кінцевий; (бій) останній, вирішальний; (- рішення) безповоротний, г. невідкличний; (розгром) повний, цілковитий. Словник синонімів Караванського
- остаточний — -а, -е. 1》 Одержаний у кінцевому підсумку. || Повністю з'ясований, виявлений. || Який має виявити кінцеві результати; вирішальний. 2》 Який не може бути змінений, переглянутий. || Доведений до кінця; повний, цілковитий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- остаточний — ОСТАТО́ЧНИЙ, а, е. 1. Одержаний у процесі якої-небудь роботи. В остаточній редакції поеми закохується він [Демон] у молоду, веселу, щасливу дівчину-грузинку (М. Рильський); // Одержаний у кінцевому результаті. Словник української мови у 20 томах
- остаточний — Остато́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- остаточний — ОСТАТО́ЧНИЙ, а, е. 1. Одержаний у кінцевому результаті. В остаточній редакції поеми закохується він [Демон] у молоду, веселу, щасливу дівчину-грузинку (Рильський, III, 1956, 206)... Словник української мови в 11 томах