остюкуватий

остюкува́тий

-а, -е.

1》 Який має довгі або густі остюки.

2》 Який має домішку остюків (про борошно, хліб).

3》 перен. Схожий на жмут остюків; колючий.

Значення в інших словниках

1. остюкуватий — остюкува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. остюкуватий — ОСТЮКУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який має довгі або густі остюки. У нього довгі вуса, наче він два остюкуваті колоски тримає в куточках рота (М. Рудь). 2. Не очищений від остюків (про борошно, хліб).  Словник української мови у 20 томах
3. остюкуватий — ОСТИ́СТИЙ (який має довгі або густі остюки; з остюками), ОСТЮКУВА́ТИЙ. Навколо, скільки оком кинеш, плюскотять на остистих нивах остисті й безості пшениці (М. Стельмах); Хліб був житній.., чорний і остюкуватий (Н. Кобринська).  Словник синонімів української мови
4. остюкуватий — Остюкува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. остюкуватий — ОСТЮКУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який має довгі або густі остюки. У нього довгі вуса, наче він два остюкуваті колоски тримає в куточках рота (Рудь, Гомін.., 1959,64). 2. Який має домішку остюків (про борошно, хліб).  Словник української мови в 11 томах
6. остюкуватий — Остюкуватий, -а, -е Остистый, колючій. Борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска. Мир. ХРВ. 11.  Словник української мови Грінченка