остюкуватий

ОСТЮКУВА́ТИЙ, а, е.

1. Який має довгі або густі остюки.

У нього довгі вуса, наче він два остюкуваті колоски тримає в куточках рота (Рудь, Гомін.., 1959,64).

2. Який має домішку остюків (про борошно, хліб).

Хліб був житній, наполовину з ячмінною мукою, чорний і остюкуватий, що аж тяжко було проковтнути (Кобр., Вибр., 1954, 123);

На покуті.. лежав окраєць черствої остюкуватої паляниці (Л. Янов., І, 1959, 141).

3. перен. Схожий на пучок остюків; колючий.

Чорні, як гайворон, уси [захожого] починали вже рудіти. Борода стирчала чорна, остюкувата (Мирний, II, 1954, 37).

Значення в інших словниках

1. остюкуватий — остюкува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. остюкуватий — -а, -е. 1》 Який має довгі або густі остюки. 2》 Який має домішку остюків (про борошно, хліб). 3》 перен. Схожий на жмут остюків; колючий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. остюкуватий — ОСТЮКУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який має довгі або густі остюки. У нього довгі вуса, наче він два остюкуваті колоски тримає в куточках рота (М. Рудь). 2. Не очищений від остюків (про борошно, хліб).  Словник української мови у 20 томах
4. остюкуватий — ОСТИ́СТИЙ (який має довгі або густі остюки; з остюками), ОСТЮКУВА́ТИЙ. Навколо, скільки оком кинеш, плюскотять на остистих нивах остисті й безості пшениці (М. Стельмах); Хліб був житній.., чорний і остюкуватий (Н. Кобринська).  Словник синонімів української мови
5. остюкуватий — Остюкува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. остюкуватий — Остюкуватий, -а, -е Остистый, колючій. Борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска. Мир. ХРВ. 11.  Словник української мови Грінченка