осяйний

ося́йний

осяйна, осяйне, поет.

1》 Освітлений, опромінений чим-небудь.

|| Який випромінює сяйво; сяючий, променистий.

2》 перен. Жвавий, сяючий.

Значення в інших словниках

1. осяйний — (який випромінює світло) променистий, промінний.  Словник синонімів Полюги
2. осяйний — ося́йни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
3. осяйний — ур. огнеликий, сонцеликий, сонцеясний, світосяйний, сонцесяйний, осіянний, ясний; (сяючий) ПРОМЕНИСТИЙ, блискучий; (усміх) р. сяйливий, поет. сяйний.  Словник синонімів Караванського
4. осяйний — див. світлий; яскравий  Словник синонімів Вусика
5. осяйний — ОСЯ́ЙНИ́Й, ося́йна́, ося́йне́, поет. 1. Освітлений, опромінений чим-небудь. Як жевріє повітря осяйне!.. А далина небесная далека Пашить як піч, бо сонце там страшне Жахтить огнем, огняні сипле стріли (Б. Грінченко); Байда дивиться на ранково осяйну ..  Словник української мови у 20 томах
6. осяйний — БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет.  Словник синонімів української мови
7. осяйний — Ося́йни́й, -на́, -не́; прикм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. осяйний — ОСЯ́ЙНИ́Й, ося́йна́, ося́йне́, поет. 1. Освітлений, опромінений чим-небудь. Як жевріє повітря осяйне!.. А далина небесная далека Пашить як піч, бо сонце там страшне Жахтить огнем, огняні сипле стріли (Гр., І, 1963, 110); Байда дивиться на ранково осяйну..  Словник української мови в 11 томах
9. осяйний — Осяйни́й, -а́, -е́ Сіяющій, блестящій. Стала одежа його осяйна. Єв. Мр. IX. 3. Куди сей дука осяйний прямує. К. Бай. 109. Мрії далекі, осяйні мені веселкою замріють. Г. Барв. 535.  Словник української мови Грінченка