осікати

осіка́ти

-аю, -аєш, недок., осікти, осічу, осічеш, док., перех.

1》 розм., рідко. Те саме, що обсікати.

2》 Різко зупиняти, переривати чиї-небудь дії, намір, розмову і т. ін.; обривати, присаджувати.

Значення в інших словниках

1. осікати — осіка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. осікати — ОСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСІКТИ́, осічу́, осіче́ш, док. 1. що, розм., рідко. Те саме, що обсіка́ти 1. 2. кого. Різко зупиняти, переривати чиї-небудь дії, намір, розмову і т. ін.; обривати, присаджувати.  Словник української мови у 20 томах
3. осікати — ОСА́ДЖУВАТИ (змушувати кого-небудь замовкнути, утриматися від якихось дій, вчинків, роблячи зауваження, докоряючи), ОСМИ́КУВАТИ (ОБСМИ́КУВАТИ), ОСІКА́ТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ОБРИВА́ТИ розм., ОБРІЗА́ТИ розм., ОБРІ́ЗУВАТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
4. осікати — ОСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСІКТИ́, осічу́, осіче́ш, док., перех. 1. розм., рідко. Те саме, що обсіка́ти 1. 2. Різко зупиняти, переривати чиї-небудь дії, намір, розмову і т. ін.; обривати, присаджувати.  Словник української мови в 11 томах