осікати

ОСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСІКТИ́, осічу́, осіче́ш, док.

1. що, розм., рідко. Те саме, що обсіка́ти 1.

2. кого. Різко зупиняти, переривати чиї-небудь дії, намір, розмову і т. ін.; обривати, присаджувати.

– Прохаю не втручатися більше в мої справи, – осікла вона мене, окидаючи спогорда всю постать мою сіро-зеленими очима (Л. Яновська);

Матері не подобалось, що вони розмовляють якимись натяками та загадками, і, осікши дочку поглядом, вона звернулась до сина: – Ти ж, сину, хоч пиши частіше (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. осікати — осіка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. осікати — -аю, -аєш, недок., осікти, осічу, осічеш, док., перех. 1》 розм., рідко. Те саме, що обсікати. 2》 Різко зупиняти, переривати чиї-небудь дії, намір, розмову і т. ін.; обривати, присаджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осікати — ОСА́ДЖУВАТИ (змушувати кого-небудь замовкнути, утриматися від якихось дій, вчинків, роблячи зауваження, докоряючи), ОСМИ́КУВАТИ (ОБСМИ́КУВАТИ), ОСІКА́ТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ОБРИВА́ТИ розм., ОБРІЗА́ТИ розм., ОБРІ́ЗУВАТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
4. осікати — ОСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСІКТИ́, осічу́, осіче́ш, док., перех. 1. розм., рідко. Те саме, що обсіка́ти 1. 2. Різко зупиняти, переривати чиї-небудь дії, намір, розмову і т. ін.; обривати, присаджувати.  Словник української мови в 11 томах