осікатися
ОСІКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОСІКТИ́СЯ, осічу́ся, осіче́шся, док.
1. розм., рідко. Те саме, що обсіка́тися 1.
2. заст., спец. Давати осічку (про вогнепальну зброю).
3. Зазнавати невдачі в чому-небудь.
[Кирило:] А на нашому [панові] – осікся [Харко]... Пізнав, бідага, що вигодував гадюку коло свого серця, пізнав – та пізно вже... (Панас Мирний).
4. Раптово припиняти які-небудь дії, розмову і т. ін.
Знає Іван, чим вразити жінку, і Марійка осікається, з зітханням поглядаючи на дочку (М. Стельмах);
– Послухай, хлопче... – промовив новенький [в'язень]. І враз осікся (Ю. Збанацький);
Гайдук, що зібрався вже батькувати синів, осікся, почав сердито смоктати цигарку (А. Дімаров);
// Раптово перестати звучати (про голос).
Голос його раптом осікся .. Хлопець був вражений до краю: ніколи ще він не бачив свого вчителя таким! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)