Великий тлумачний словник сучасної мови

отож

ото́ж

I част.

1》 підсил., розм. Уживається для вираження зв'язку з попереднім і зосередження уваги на тому, про що буде йти мова далі; так от, і от.

|| Уживається для підведення підсумку до сказаного; ото.

2》 спонук. Уживається з дієсловами наказового способу при спонуканні, заохоченні до чого-небудь, для висловлення поради, перестороги тощо.

3》 ствердж., розм., рідко. Уживається для підтвердження, схвалення чого-небудь у знач. так, егеж, атож.

Отож-то й є; Отож-бо й воно — уживається як повчальна або докірлива вказівка на що-небудь у знач. у тім то й річ.

II спол., розм.

Уживається в приєднувальних конструкціях у знач. тому, через те; отже.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. отож — ото́ж 1 сполучник незмінювана словникова одиниця ото́ж 2 частка незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
  2. отож — ч., так от, і от; ЯК СП. тож, тим то, тому то; Р. отже.  Словник синонімів Караванського
  3. отож — див. згоджуватися; так  Словник синонімів Вусика
  4. отож — ОТО́Ж¹, част. 1. підсил., розм. Уживається для вираження зв'язку з попереднім і зосередження уваги на тому, про що буде йти мова далі; так от, і от. Не нам твої діла Судить, о Боже наш великий! Отож вона мені на лихо Та на погибель підросла.  Словник української мови у 20 томах
  5. отож — то ж то (ото́ж-то, ото́ж-бо) й воно́. Уживається для підтвердження або наголошення на очевидності, істинності чого-небудь; справа в тому. — То ж то й воно, що душа в тебе молода та гаряча і довірлива до всього... Оберігай її, Маковею, не звихни ніде!.. (О. Гончар).  Фразеологічний словник української мови
  6. отож — ТАК част. (вживається під час відповіді, що підтверджує правильність думки, наявність факту чи явища, виражає згоду на якусь дію тощо), СПРА́ВДІ, ЗВИЧА́ЙНО, БЕЗПЕРЕ́ЧНО, БЕЗУМО́ВНО, БЕЗСУМНІ́ВНО, АВЖЕ́Ж розм., АТО́Ж розм., ОТО́Ж розм., АЯ́КЖЕ розм.  Словник синонімів української мови
  7. отож — Ото́ж (отже), ото́ж бо, присл.; ото́ ж (з різн. знач.). Ото́ж усе́-таки скла́лося на кни́жечку (Гоголь). Ну, до́бре. Ото́ж слуха́йте (Гоголь). Ото́ ж та́я дівчи́нонька (Шевч.). Ото́ ж бо й є, що на йо́му була́ ша́пка й рукави́ці (Гоголь)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. отож — ОТО́Ж¹, част. 1. підсил., розм. Уживається для вираження зв’язку з попереднім і зосередження уваги на тому, про що буде йти мова далі; так от, і от. Не нам твої діла Судить, о боже наш великий! Отож вона мені на лихо Та на погибель підросла.  Словник української мови в 11 томах