оточувати

ото́чувати

-ую, -уєш, рідко оточати, -аю, -аєш, недок., оточити, оточу, оточиш, док., перех.

1》 Обступати кого-, що-небудь з усіх боків.

|| Обходячи кого-, що-небудь з усіх боків, позбавляти можливості відступу.

2》 перев. недок. Розміщуватися, постійно бути навколо кого-, чого-небудь.

3》 чим. Обводити чим-небудь з усіх боків у вигляді суцільної лінії.

4》 перен. Густо оповивати, окутувати кого-, що-небудь з усіх боків.

5》 ким, перен. Наближати до себе яких-небудь людей; створювати біля себе певне товариство.

|| чим. Створювати навколо кого-, чого-небудь певну ситуацію, виявляти до когось, чогось певне ставлення.

6》 тільки недок. Бути в чиєму-небудь товаристві, оточенні; складати чиє-небудь товариство, оточення.

7》 тільки недок., перен. Бути навколишнім середовищем, довкіллям, у якому хто-небудь живе, діє.

Значення в інших словниках

1. оточувати — ото́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. оточувати — Обступати, (місто) облягати, брати в зашморг, (на конях) обскакувати; (муром) обносити, оперізувати, обгороджувати; (хмарами) оповивати, огортати, окутувати; (людьми) обсаджували, обставати: п-к -УЮЧИЙ, що оточує, здатний /по- | кликаний/ оточити...  Словник синонімів Караванського
3. оточувати — Оточити, обаранювати, обгортати, облягати, обпадати, обсідати, обставляти, обступати, оступати Фразеологічні синоніми: брати в зашморг; брати в кліщі; брати в лабети; брати в лещата; брати в облогу; зімкнути кліщі; облягати хмарою...  Словник синонімів Вусика
4. оточувати — ОТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, рідко ОТОЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТОЧИ́ТИ, оточу́, ото́чиш, док. 1. кого, що. Обступати кого-, що-небудь з усіх боків. Сяє двір та гуде, Тиском люд оточає ограду (П.  Словник української мови у 20 томах
5. оточувати — ОБГОРО́ДЖУВАТИ (ОГОРО́ДЖУВАТИ) (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше, ОБКИДА́ТИ рідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИ діал., ОБДАВА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
6. оточувати — Ото́чувати, ото́чую, -чуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. оточувати — ОТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, рідко ОТОЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТОЧИ́ТИ, оточу́, ото́чиш, док., перех. 1. Обступати кого-, що-небудь з усіх боків. Сяє двір та гуде, Тиском люд оточає ограду (Граб.  Словник української мови в 11 томах
8. оточувати — Оточати, -чаю, -єш, оточувати, -чую, -єш сов. в. оточити, -чу́, -чиш, гл. Окружать, окружить. Громадяне оточили Кобзу і почали його роспитувать. Стор. МПр. 50. --------------- Ото́чувати, -ся см. оточати, -ся.  Словник української мови Грінченка