оточувати
ОТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, рідко ОТОЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТОЧИ́ТИ, оточу́, ото́чиш, док.
1. кого, що. Обступати кого-, що-небудь з усіх боків.
Сяє двір та гуде, Тиском люд оточає ограду (П. Грабовський);
Діти оточували його щільним колом, тулилися до нього (З. Тулуб);
Вартові, оточивши гарбу колом, суворо поглядали на стовпище селян (Олесь Досвітній);
Школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли (Б. Грінченко).
2. кого, що. Обходячи кого-, що-небудь з усіх боків, позбавляти можливості відступу.
Танки з ходу вдерлися у місто, а стрілецькі підрозділи пішли в наступ, з півдня й півночі оточуючи ворога (П. Дорошко);
На ранок загін Шляхового оточив Ганнину банду і, приперши до води, вщент розгромив (О. Гончар);
Царю Сулиму пощастило оточити своїми галерами корсарський корабель у відкритому морі (Ю. Мокрієв).
3. перев. недок., що. Розміщуватися, постійно бути навколо кого-, чого-небудь.
Дикі пущі, що оточували навколо замок, тисячами рук перероблені на паркову садовину (О. Стороженко);
Віталій поліз через високий кам'яний мур.., що оточував губернаторову резиденцію (Ю. Смолич).
4. що чим. Обводити чим-небудь з усіх боків у вигляді суцільної лінії.
Пан звелів оточити Кармалюкову хату пустирем (В. Кучер);
Темно-зеленим муром оточили галявину пірамідальні ялини (О. Донченко).
5. кого, що, перен. Густо оповивати, окутувати кого-, що-небудь з усіх боків.
Білі хмарки щільним кільцем оточували машину (Л. Первомайський);
Скажене тюпання куль з танків оточує мене звідусіль (І. Багмут).
6. кого, ким, перен. Наближати до себе яких-небудь людей; створювати біля себе певне товариство.
Оточив [Гердлічка] себе цілою гвардією пушкарів (Г. Хоткевич);
// кого, що, чим. Створювати навколо кого-, чого-небудь певну обстановку, виявляти до когось, чогось певне ставлення.
Спостерігаючи ті повсякденні турботи, увагу і любов, якими оточують нашу творчу молодь, я мимоволі згадую мої перші кроки в мистецтві (з мемуарної літ.);
Оточімо наших дітей теплотою, ласкою і турботою (П. Тичина);
Коли судно стоїть на березі, його треба оточити любов'ю і увагою, веселістю, легкими піснями і достойними людьми (Ю. Яновський).
7. тільки недок., кого. Бути в чиєму-небудь товаристві, оточенні; складати чиє-небудь товариство, оточення.
– Царювати приємно, – думав він, – але при умові, що тебе оточують розумні, щирі люди. А хто мене оточує? (П. Кочура);
Раніш мовби й не помічала [Ганна], скільки серед тих, хто її оточує, всякого наброду (О. Гончар).
8. тільки недок., перен., кого. Бути навколишнім середовищем, у якому хто-небудь живе, діє.
Теми брав я з того життя, яке мене оточувало (С. Васильченко);
Я тихий і стриманий, як саме це життя, що оточує мене (М. Грушевський);
Ми часом звикаємо до всього, що нас оточує, і не помічаємо тих величезних змін, які відбуваються в нашому .. житті (І. Цюпа);
У наші книжки входить лише дещиця з того, що нас оточує (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)