оточувати

ОТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, рідко ОТОЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТОЧИ́ТИ, оточу́, ото́чиш, док.

1. кого, що. Обступати кого-, що-небудь з усіх боків.

Сяє двір та гуде, Тиском люд оточає ограду (П. Грабовський);

Діти оточували його щільним колом, тулилися до нього (З. Тулуб);

Вартові, оточивши гарбу колом, суворо поглядали на стовпище селян (Олесь Досвітній);

Школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли (Б. Грінченко).

2. кого, що. Обходячи кого-, що-небудь з усіх боків, позбавляти можливості відступу.

Танки з ходу вдерлися у місто, а стрілецькі підрозділи пішли в наступ, з півдня й півночі оточуючи ворога (П. Дорошко);

На ранок загін Шляхового оточив Ганнину банду і, приперши до води, вщент розгромив (О. Гончар);

Царю Сулиму пощастило оточити своїми галерами корсарський корабель у відкритому морі (Ю. Мокрієв).

3. перев. недок., що. Розміщуватися, постійно бути навколо кого-, чого-небудь.

Дикі пущі, що оточували навколо замок, тисячами рук перероблені на паркову садовину (О. Стороженко);

Віталій поліз через високий кам'яний мур.., що оточував губернаторову резиденцію (Ю. Смолич).

4. що чим. Обводити чим-небудь з усіх боків у вигляді суцільної лінії.

Пан звелів оточити Кармалюкову хату пустирем (В. Кучер);

Темно-зеленим муром оточили галявину пірамідальні ялини (О. Донченко).

5. кого, що, перен. Густо оповивати, окутувати кого-, що-небудь з усіх боків.

Білі хмарки щільним кільцем оточували машину (Л. Первомайський);

Скажене тюпання куль з танків оточує мене звідусіль (І. Багмут).

6. кого, ким, перен. Наближати до себе яких-небудь людей; створювати біля себе певне товариство.

Оточив [Гердлічка] себе цілою гвардією пушкарів (Г. Хоткевич);

// кого, що, чим. Створювати навколо кого-, чого-небудь певну обстановку, виявляти до когось, чогось певне ставлення.

Спостерігаючи ті повсякденні турботи, увагу і любов, якими оточують нашу творчу молодь, я мимоволі згадую мої перші кроки в мистецтві (з мемуарної літ.);

Оточімо наших дітей теплотою, ласкою і турботою (П. Тичина);

Коли судно стоїть на березі, його треба оточити любов'ю і увагою, веселістю, легкими піснями і достойними людьми (Ю. Яновський).

7. тільки недок., кого. Бути в чиєму-небудь товаристві, оточенні; складати чиє-небудь товариство, оточення.

– Царювати приємно, – думав він, – але при умові, що тебе оточують розумні, щирі люди. А хто мене оточує? (П. Кочура);

Раніш мовби й не помічала [Ганна], скільки серед тих, хто її оточує, всякого наброду (О. Гончар).

8. тільки недок., перен., кого. Бути навколишнім середовищем, у якому хто-небудь живе, діє.

Теми брав я з того життя, яке мене оточувало (С. Васильченко);

Я тихий і стриманий, як саме це життя, що оточує мене (М. Грушевський);

Ми часом звикаємо до всього, що нас оточує, і не помічаємо тих величезних змін, які відбуваються в нашому .. житті (І. Цюпа);

У наші книжки входить лише дещиця з того, що нас оточує (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оточувати — ото́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. оточувати — Обступати, (місто) облягати, брати в зашморг, (на конях) обскакувати; (муром) обносити, оперізувати, обгороджувати; (хмарами) оповивати, огортати, окутувати; (людьми) обсаджували, обставати: п-к -УЮЧИЙ, що оточує, здатний /по- | кликаний/ оточити... Словник синонімів Караванського
  3. оточувати — Оточити, обаранювати, обгортати, облягати, обпадати, обсідати, обставляти, обступати, оступати Фразеологічні синоніми: брати в зашморг; брати в кліщі; брати в лабети; брати в лещата; брати в облогу; зімкнути кліщі; облягати хмарою... Словник синонімів Вусика
  4. оточувати — -ую, -уєш, рідко оточати, -аю, -аєш, недок., оточити, оточу, оточиш, док., перех. 1》 Обступати кого-, що-небудь з усіх боків. || Обходячи кого-, що-небудь з усіх боків, позбавляти можливості відступу. 2》 перев. недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оточувати — ОБГОРО́ДЖУВАТИ (ОГОРО́ДЖУВАТИ) (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше, ОБКИДА́ТИ рідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИ діал., ОБДАВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. оточувати — Ото́чувати, ото́чую, -чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. оточувати — ОТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, рідко ОТОЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТОЧИ́ТИ, оточу́, ото́чиш, док., перех. 1. Обступати кого-, що-небудь з усіх боків. Сяє двір та гуде, Тиском люд оточає ограду (Граб. Словник української мови в 11 томах
  8. оточувати — Оточати, -чаю, -єш, оточувати, -чую, -єш сов. в. оточити, -чу́, -чиш, гл. Окружать, окружить. Громадяне оточили Кобзу і почали його роспитувать. Стор. МПр. 50. --------------- Ото́чувати, -ся см. оточати, -ся. Словник української мови Грінченка