1. Словник синонімів Вусика

оточувати

Оточити, обаранювати, обгортати, облягати, обпадати, обсідати, обставляти, обступати, оступати

Фразеологічні синоніми: брати в зашморг; брати в кліщі; брати в лабети; брати в лещата; брати в облогу; зімкнути кліщі; облягати хмарою; обсідати з усіх боків; обступати хмарою; оточувати колом; оточувати півколом; оточувати з усіх боків; оточувати щільним колом

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оточувати — ото́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. оточувати — Обступати, (місто) облягати, брати в зашморг, (на конях) обскакувати; (муром) обносити, оперізувати, обгороджувати; (хмарами) оповивати, огортати, окутувати; (людьми) обсаджували, обставати: п-к -УЮЧИЙ, що оточує, здатний /по- | кликаний/ оточити... Словник синонімів Караванського
  3. оточувати — -ую, -уєш, рідко оточати, -аю, -аєш, недок., оточити, оточу, оточиш, док., перех. 1》 Обступати кого-, що-небудь з усіх боків. || Обходячи кого-, що-небудь з усіх боків, позбавляти можливості відступу. 2》 перев. недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оточувати — ОТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, рідко ОТОЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТОЧИ́ТИ, оточу́, ото́чиш, док. 1. кого, що. Обступати кого-, що-небудь з усіх боків. Сяє двір та гуде, Тиском люд оточає ограду (П. Словник української мови у 20 томах
  5. оточувати — ОБГОРО́ДЖУВАТИ (ОГОРО́ДЖУВАТИ) (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше, ОБКИДА́ТИ рідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИ діал., ОБДАВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. оточувати — Ото́чувати, ото́чую, -чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. оточувати — ОТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, рідко ОТОЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТОЧИ́ТИ, оточу́, ото́чиш, док., перех. 1. Обступати кого-, що-небудь з усіх боків. Сяє двір та гуде, Тиском люд оточає ограду (Граб. Словник української мови в 11 томах
  8. оточувати — Оточати, -чаю, -єш, оточувати, -чую, -єш сов. в. оточити, -чу́, -чиш, гл. Окружать, окружить. Громадяне оточили Кобзу і почали його роспитувать. Стор. МПр. 50. --------------- Ото́чувати, -ся см. оточати, -ся. Словник української мови Грінченка