оточувати
ОТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, рідко ОТОЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТОЧИ́ТИ, оточу́, ото́чиш, док., перех.
1. Обступати кого-, що-небудь з усіх боків.
Сяє двір та гуде, Тиском люд оточає ограду (Граб., І, 1959, 296);
Діти оточували його щільним колом, тулилися до нього (Тулуб, В степу.., 1964, 478);
Вартові, оточивши гарбу колом, суворо поглядали на стовпище селян (Досв., Гюлле, 1961, 57);
Школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли (Гр., І, 1963, 356);
// Обходячи кого-, що-небудь з усіх боків, позбавляти можливості відступу.
Танки з ходу вдерлися у місто, а стрілецькі підрозділи пішли в наступ, з півдня й півночі оточуючи ворога (Дор., Не повтори.., 1968, 22);
На ранок загін Шляхового оточив Ганнину банду і, приперши до води, вщент розгромив (Гончар, II, 1959, 268);
Царю Сулиму пощастило оточити своїми галерами корсарський корабель у відкритому морі (Мокр., Острів.., 1961, 75).
2. перев. недок. Розміщуватися, постійно бути навколо кого-, чого-небудь.
Дикі пущі, що оточували навколо замок, тисячами рук перероблені на паркову садовину (Стор., І, 1957, 366);
Віталій поліз через високий кам’яний мур.., що оточував губернаторову резиденцію (Смолич, II, 1958, 117).
3. чим. Обводити чим-небудь з усіх боків у вигляді суцільної лінії.
Пан звелів оточити Кармалюкову хату пустирем (Кучер, Дорога.., 1958, 204);
Темно-зеленим муром оточили галявину пірамідальні ялини (Донч., II, 1956, 55).
4. перен. Густо оповивати, окутувати кого-, що-небудь з усіх боків.
Білі хмарки щільним кільцем оточували машину (Перв., Атака.., 1946, 6);
Скажене тюпання куль з танків оточує мене звідусіль (Багмут, Записки.., 1961, 122).
5. ким, перен. Наближати до себе яких-небудь людей; створювати біля себе певне товариство.
Оточив [Гердлічка] себе цілою гвардією пушкарів (Хотк., II, 1966, 95);
// чим. Створювати навколо кого-, чого-небудь певну обстановку, виявляти до когось, чогось певне ставлення.
Спостерігаючи ті повсякденні турботи, увагу і любов, якими оточують нашу творчу молодь, я мимоволі згадую мої перші кроки в мистецтві (3 глибин душі, 1959, 64);
Оточімо наших дітей теплотою, ласкою і турботою (Тич., III, 1957, 188);
Коли судно стоїть на березі, його треба оточити любов’ю і увагою, веселістю, легкими піснями і достойними людьми (Ю. Янов., II, 1958, 141);
Цю пшеницю сіяла Марія Кошкалда. За відданість колгоспній праці і майстерність її ім’я оточили в селі ореолом слави (Вол., Сади.., 1950, 9).
6. тільки недок. Бути в чиєму-небудь товаристві, оточенні; складати чиє-небудь товариство, оточення.
— Царювати приємно, — думав він, — але при умові, що тебе оточують розумні, щирі люди. А хто мене оточує? (Кочура, Зол. грамота, 1960, 326);
Раніш мовби й не помічала [Ганна], скільки серед тих, хто її оточує, всякого наброду (Гончар, II, 1959, 263).
7. тільки недок., перен. Бути навколишнім середовищем, у якому хто-небудь живе, діє.
Теми брав я з того життя, яке мене оточувало (Вас., Незібр. тв., 1941, 183);
Та ненависть, яка оточувала Мірошниченка і Підіпригору, тепер з усіх куркульських кам’яниць і хуторів повзла і до його подвір’я (Стельмах, II, 1962, 34);
Ми часом звикаємо до всього, що нас оточує, і не помічаємо тих величезних змін, які відбуваються в нашому.. житті (Цюпа, Україна.., 1960, 125).
Значення в інших словниках
- оточувати — ото́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- оточувати — Обступати, (місто) облягати, брати в зашморг, (на конях) обскакувати; (муром) обносити, оперізувати, обгороджувати; (хмарами) оповивати, огортати, окутувати; (людьми) обсаджували, обставати: п-к -УЮЧИЙ, що оточує, здатний /по- | кликаний/ оточити... Словник синонімів Караванського
- оточувати — Оточити, обаранювати, обгортати, облягати, обпадати, обсідати, обставляти, обступати, оступати Фразеологічні синоніми: брати в зашморг; брати в кліщі; брати в лабети; брати в лещата; брати в облогу; зімкнути кліщі; облягати хмарою... Словник синонімів Вусика
- оточувати — -ую, -уєш, рідко оточати, -аю, -аєш, недок., оточити, оточу, оточиш, док., перех. 1》 Обступати кого-, що-небудь з усіх боків. || Обходячи кого-, що-небудь з усіх боків, позбавляти можливості відступу. 2》 перев. недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оточувати — ОТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, рідко ОТОЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТОЧИ́ТИ, оточу́, ото́чиш, док. 1. кого, що. Обступати кого-, що-небудь з усіх боків. Сяє двір та гуде, Тиском люд оточає ограду (П. Словник української мови у 20 томах
- оточувати — ОБГОРО́ДЖУВАТИ (ОГОРО́ДЖУВАТИ) (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше, ОБКИДА́ТИ рідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИ діал., ОБДАВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- оточувати — Ото́чувати, ото́чую, -чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оточувати — Оточати, -чаю, -єш, оточувати, -чую, -єш сов. в. оточити, -чу́, -чиш, гл. Окружать, окружить. Громадяне оточили Кобзу і почали його роспитувать. Стор. МПр. 50. --------------- Ото́чувати, -ся см. оточати, -ся. Словник української мови Грінченка