оточуватися
ОТО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, рідко ОТОЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОТОЧИ́ТИСЯ, оточу́ся, ото́чишся, док.
1. Оточувати себе ким-, чим-небудь.
Випливуть в море човни, і місто оточиться муром (Зеров, Вибр., 1966, 212).
2. Ставати, виявлятися оточеним ким-, чим-небудь.
Її зеленкуваті очі в червоних повіках оточались колом променистих зморщок задоволення (Коцюб., І, 1955, 407).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оточуватися — ото́чуватися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- оточуватися — [оточуватиес'а] -уйеіц':а, -уйуц':а Орфоепічний словник української мови
- оточуватися — -уюся, -уєшся, рідко оточатися, -аюся, -аєшся, недок., оточитися, оточуся, оточишся, док. 1》 Оточувати себе ким-, чим-небудь. 2》 Ставати, виявлятися оточеним ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оточуватися — ОТО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, рідко ОТОЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОТОЧИ́ТИСЯ, оточу́ся, ото́чишся, док. 1. Оточувати себе ким-, чим-небудь. Випливуть в море човни, і місто оточиться муром (М. Зеров). 2. Ставати, виявлятися оточеним ким-, чим-небудь. Словник української мови у 20 томах
- оточуватися — Оточатися, -чаюся, -єшся, оточуватися, -чуюся, -єшся сов. в. оточи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Окружать, окружить себя. Словник української мови Грінченка