ошелешення

ошеле́шення

-я, с., розм.

Стан за знач. ошелешити.

Значення в інших словниках

1. ошелешення — ошеле́шення іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. ошелешення — ОШЕЛЕ́ШЕННЯ, я, с., розм. Стан за знач. ошеле́шити. Він з веселим ошелешенням витяг до нього [до столу] шию (Ю. Шовкопляс); Серед притишення – вражені широкі очі, шелест здивування, ошелешення, цікавості, страху (В. Винниченко); На обличчі відбилося ошелешення.  Словник української мови у 20 томах
3. ошелешення — ОШЕЛЕ́ШЕННЯ, я, с., розм. Стан за знач. ошеле́шити. Він з веселим ошелешенням витяг до нього шию (Шовк., Інженери, 1948, 333); На обличчі відбилося ошелешення.  Словник української мови в 11 томах