палахнути

палахну́ти

-ну, -неш, док., однокр., розм.

1》 Загорітися, засвітитися спалахом, зблиском.

2》 перен. Блиснути від сильного почуття, пристрасті; виразити щось у великій мірі (про очі).

3》 Вистрілити (з рушниці, пістолета і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. палахнути — палахну́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. палахнути — див. горіти  Словник синонімів Вусика
3. палахнути — ПАЛАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм. 1. Загорітися, засвітитися спалахом, зблиском. Ми почули, як стрибнув Ваня Мороз, розірвалася граната, за ним побігли вартові, і палахнула світлом друга граната (Ю. Яновський). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
4. палахнути — БЛИ́СНУТИ (дати блиск, виділитися блиском), МИГНУ́ТИ, СПАЛАХНУ́ТИ підсил., ВИ́БЛИСНУТИ підсил., БЛИСКОНУ́ТИ підсил. розм., ПАЛАХНУ́ТИ підсил. розм.; ЗБЛИ́СНУТИ (слабко); ПРОБЛИ́СНУТИ (слабко крізь яку-небудь перешкоду); КРЕСНУ́ТИ (КРЕСОНУ́ТИ) підсил.  Словник синонімів української мови
5. палахнути — Палахну́ти, -ну́, -не́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. палахнути — ПАЛАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм. 1. Загорітися, засвітитися спалахом, зблиском. Ми почули, як стрибнув Ваня Мороз, розірвалася граната, за ним побігли вартові, і палахнула світлом друга граната (Ю. Янов., І, 1958, 128). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах
7. палахнути — Палахну́ти, -ну́, -не́ш гл. Вспыхнуть. Іван палахнув наче та поломінь. Федьк. Віхтем піднялося полум'я вгору, — палахнуло на всю хату. Мир. Пов. І. 115.  Словник української мови Грінченка