палючий

палю́чий

-а, -е.

1》 Те саме, що палкий 2).

|| Який обдає, обпалює жаром або морозом.

2》 Який фізично подразнює, опікає, пече (шлунок, шкіру і т. ін.).

|| Який викликає фізичне страждання. Палючий жар.

3》 перен. Який легко роздратовується, сердиться.

|| Який виражає пристрасть, гнів і т. ін.

|| Який глибоко відчувається, переживається ким-небудь.

|| Який виражає моральне страждання, переживання.

Значення в інших словниках

1. палючий — палю́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. палючий — ПАЛКИЙ, жаркий; (мороз) ШПАРКИЙ, (вітер) СМАЛЬКИЙ; (смак) пекучий, жалкий; (погляд) жагучий.  Словник синонімів Караванського
3. палючий — ПАЛЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Те саме, що палки́й 2. Їй хотілося, як тому вітрові, по степу ганяти, надихатись польового повітря, щоб аж у грудях займалось, нажаритись на сонці палючому (Панас Мирний); Війнуло приємним холодком.  Словник української мови у 20 томах
4. палючий — ГАРЯ́ЧИЙ (про сонце, вогонь тощо — який дає багато тепла), ЖАРКИ́Й, ПЕКУ́ЧИЙ, ПАЛЮ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПАЛАХКИ́Й, ПАЛАХКОТЛИ́ВИЙ, ШПАРКИ́Й. Молоде пагіння на горіхах на гарячому сонці вже повиганялось на сажень вгору (І.  Словник синонімів української мови
5. палючий — Палю́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. палючий — ПАЛЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Те саме, що палки́й 2. Їй хотілося, як тому вітрові, по степу ганяти, надихатись польового повітря, щоб аж у грудях займалось, нажаритись на сонці палючому (Мирний, IV, 1955, 294); Війнуло приємним холодком.  Словник української мови в 11 томах
7. палючий — Палючий, -а, -е Жгучій. Палюча горілка. Н. Вол. у. Уже на коневі і хвіст обгорів, такий то палючий той змій. Рудч. Ск. II. 118. Терпіти... од літньої спеки палючої.  Словник української мови Грінченка