палючий
палю́чий
-а, -е.
1》 Те саме, що палкий 2).
|| Який обдає, обпалює жаром або морозом.
2》 Який фізично подразнює, опікає, пече (шлунок, шкіру і т. ін.).
|| Який викликає фізичне страждання. Палючий жар.
3》 перен. Який легко роздратовується, сердиться.
|| Який виражає пристрасть, гнів і т. ін.
|| Який глибоко відчувається, переживається ким-небудь.
|| Який виражає моральне страждання, переживання.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- палючий — палю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- палючий — ПАЛКИЙ, жаркий; (мороз) ШПАРКИЙ, (вітер) СМАЛЬКИЙ; (смак) пекучий, жалкий; (погляд) жагучий. Словник синонімів Караванського
- палючий — ПАЛЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Те саме, що палки́й 2. Їй хотілося, як тому вітрові, по степу ганяти, надихатись польового повітря, щоб аж у грудях займалось, нажаритись на сонці палючому (Панас Мирний); Війнуло приємним холодком. Словник української мови у 20 томах
- палючий — ГАРЯ́ЧИЙ (про сонце, вогонь тощо — який дає багато тепла), ЖАРКИ́Й, ПЕКУ́ЧИЙ, ПАЛЮ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПАЛАХКИ́Й, ПАЛАХКОТЛИ́ВИЙ, ШПАРКИ́Й. Молоде пагіння на горіхах на гарячому сонці вже повиганялось на сажень вгору (І. Словник синонімів української мови
- палючий — Палю́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- палючий — ПАЛЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Те саме, що палки́й 2. Їй хотілося, як тому вітрові, по степу ганяти, надихатись польового повітря, щоб аж у грудях займалось, нажаритись на сонці палючому (Мирний, IV, 1955, 294); Війнуло приємним холодком. Словник української мови в 11 томах
- палючий — Палючий, -а, -е Жгучій. Палюча горілка. Н. Вол. у. Уже на коневі і хвіст обгорів, такий то палючий той змій. Рудч. Ск. II. 118. Терпіти... од літньої спеки палючої. Словник української мови Грінченка