1. Словник української мови Грінченка

палючий

Палючий, -а, -е

Жгучій. Палюча горілка. Н. Вол. у. Уже на коневі і хвіст обгорів, такий то палючий той змій. Рудч. Ск. II. 118. Терпіти... од літньої спеки палючої.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палючий — палю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. палючий — ПАЛКИЙ, жаркий; (мороз) ШПАРКИЙ, (вітер) СМАЛЬКИЙ; (смак) пекучий, жалкий; (погляд) жагучий. Словник синонімів Караванського
  3. палючий — -а, -е. 1》 Те саме, що палкий 2). || Який обдає, обпалює жаром або морозом. 2》 Який фізично подразнює, опікає, пече (шлунок, шкіру і т. ін.). || Який викликає фізичне страждання. Палючий жар. 3》 перен. Який легко роздратовується, сердиться. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. палючий — ПАЛЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Те саме, що палки́й 2. Їй хотілося, як тому вітрові, по степу ганяти, надихатись польового повітря, щоб аж у грудях займалось, нажаритись на сонці палючому (Панас Мирний); Війнуло приємним холодком. Словник української мови у 20 томах
  5. палючий — ГАРЯ́ЧИЙ (про сонце, вогонь тощо — який дає багато тепла), ЖАРКИ́Й, ПЕКУ́ЧИЙ, ПАЛЮ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПАЛАХКИ́Й, ПАЛАХКОТЛИ́ВИЙ, ШПАРКИ́Й. Молоде пагіння на горіхах на гарячому сонці вже повиганялось на сажень вгору (І. Словник синонімів української мови
  6. палючий — Палю́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. палючий — ПАЛЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Те саме, що палки́й 2. Їй хотілося, як тому вітрові, по степу ганяти, надихатись польового повітря, щоб аж у грудях займалось, нажаритись на сонці палючому (Мирний, IV, 1955, 294); Війнуло приємним холодком. Словник української мови в 11 томах