палючий

ГАРЯ́ЧИЙ (про сонце, вогонь тощо — який дає багато тепла), ЖАРКИ́Й, ПЕКУ́ЧИЙ, ПАЛЮ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПАЛАХКИ́Й, ПАЛАХКОТЛИ́ВИЙ, ШПАРКИ́Й. Молоде пагіння на горіхах на гарячому сонці вже повиганялось на сажень вгору (І. Нечуй-Левицький); Беруть руду, кладуть у піч — в огненні пащі домен, де безперервно день і ніч жаркий палає пломінь (Н. Забіла); Весняне сонце ще не було пекуче, воно лиш приємно пригрівало живим теплом (О. Гончар); Палюче сонце висить над степом, нерухоме повітря пашить жаром (М. Коцюбинський); Високо над головами сонце, сліпучо-барвисте й палке (Є. Кротевич); Палахке сонце знялося над ними.. і вже починало смажити своїм майже прямовисним промінням (І. Ле); Над морем уставало яскраве, палахкотливе, вмите свіжими хвилями солоне сонце (О. Донченко); Обличчя, обпалене вітрами й південним шпарким сонцем, засмагло й злущилося (О. Сизоненко).

ЖАЛЮ́ЧИЙ (який жалить), ЖАЛКИ́Й, ПЕКУ́ЧИЙ рідше, ПАЛЮ́ЧИЙ рідше. — Варимо борщик з зіллям, картоплею і бурячками, — відповіла Орися, продовжуючи рвати жалючу кропиву (П. Автомонов); В забутій канаві біля просіки привільно розкинула зелену плахту жалка кропива (О. Донченко); Це пекуча, це палюча лиходійка кропива (Н. Забіла).

ЖАРКИ́Й (про пору року або дня, місцевість тощо), ГАРЯ́ЧИЙ, СПЕКО́ТЛИ́ВИЙ підсил., СПЕКО́ТНИЙ підсил., ПЕКУ́ЧИЙ підсил., ПАЛЮ́ЧИЙ підсил., СПЕ́ЧНИЙ підсил. рідше, ПАЛКИ́Й підсил. рідше, ЖАГУ́ЧИЙ підсил. рідше, ШКВАРНИ́Й підсил. діал.; ТРОПІ́ЧНИЙ (із сл. клімат, пояс). Дні стояли жаркі й безхмарні (З. Тулуб); Вони вишмигнули на кладки вимитися в теплій, як у середині спекотливого літа, воді Шепелявої (М. Рудь); Починалося літо — гаряча, спекотна пора в евенкійській тайзі (О. Лупій); Сонце все вище і вище. І сьогодні буде такий же пекучий день, як учора (О. Донченко); Літо палюче було (Б. Грінченко); Вже починалося спечне літо (Н. Рибак); День був палкий, гарячий, а до того сонячного жару піддавали ще й гармати свого (Панас Мирний); Я так люблю жагуче літо і даль і зоряну блакить (В. Сосюра); Літо було шкварне, прикре, голодне (О. Ільченко); На переважній частині території Австралійської області панує тропічний клімат (з підручника). — Пор. 1. ду́шни́й.

ЗАПАЛЬНИ́Й (який бурхливо реагує на все, легко збуджується, роздратовується), ГАРЯ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВЧАСТИЙ, ШПАРКИ́Й, АЗА́РТНИЙ, ІМПУЛЬСИ́ВНИЙ, ЕКСПАНСИ́ВНИЙ, ГАРЯЧКОВИ́ТИЙ (ГАРЯЧКУВА́ТИЙ) розм., ЗАГО́НИСТИЙ розм., ПАЛЮ́ЧИЙ розм., ПОРИ́ВЧАТИЙ рідко, ОПРИ́ШКУВАТИЙ рідко, ЗАПА́ЛЬЧАСТИЙ рідко, ОПРИ́СКЛИВИЙ розм. рідко. Він постав в її уяві таким, якого вона знала завжди, — запальним, одвертим, чесним (А. Шиян); — От бачиш, який ти став гарячий, — примирливо заговорив майстер (М. Ю. Тарновський); А дочка, на лихо собі, гаряча вдалася: ніколи було не змовчить (Панас Мирний); Тодозя своєю жіночою вродою та почуванням вгадала, що в князя була й справді вдача незвичайно палка, нервова, навіть психопатична, не здатна до поміркування (І. Нечуй-Левицький); Поривний і гарячий, не міг він терпіти ніякої кривди (В. Козаченко); Для поривчастого й поетичного темпераменту Марусі треба би було іншого чоловіка: розумного, твердого і трошки романтичного (Г. Хоткевич); — Та й азартний же хлопець, як та іскра (С. Васильченко); Любовицька літня, але ще гарна жінка років 45, .. експансивна і жвава (І. Кочерга); До Дмитра вдруге підійшов Микола Остапець, гарячковитий і до безрозсудності сміливий в боях воїн (М. Стельмах); Поважний Іван Бриль коротким порухом руки спинив гарячкуватого.. Максима Колиберду (Ю. Смолич); — Навіть не присниться тобі, який в тебе браток загонистий та відчайдушний (П. Козланюк); Чудна ся Параска і не сердита мов — тілько, як порох, палюча (Панас Мирний); Як зійдуться брати, а запальчасті обидва, то без сварки не обійдеться (Словник Б. Грінченка). — Пор. 2. емоці́йний, 1. нестри́маний, 2. пори́вчастий.

ПЕКУ́ЧИЙ (який викликає відчуття жару, різкого болю), ПАЛЮ́ЧИЙ, СМАЛКИ́Й розм. (про вітер, мороз). Та що ж це за вітер такий пекучий, що в лице віє, як огнем? (С. Васильченко); Палючі шрами в нас на тілі Ще й тепер нам спати не дають (В. Бичко); Восени, як почалась хурдига та смалкі вітри, він застудив собі.. щелепи (І. Нечуй-Левицький).