1. Словник синонімів української мови

паля

КІЛО́К (груба палиця, жердина, загострена з одного або двох кінців), КІЛ, ПА́КІЛ діал., КО́ЛИК діал.; ПА́ЛЯ (перев. загострена вгорі жердина, яку в давнину використовували для виконання смертної кари); ТИНИ́НА розм. (палиця, витягнена з тину); ШТИЛЬ (перев. для носіння соломи, сіна); ПІКЕ́Т (невеликий кілочок з номером, забитий у землю для нівелювання); ПРИ́КІЛ, ПРИКІЛОК розм., ПРИ́КОЛЕНЬ діал. (вбитий у землю). Хтось грюкає кілком по запорах (А. Головко); Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (М. Коцюбинський); Крамницю знову замкнули, дід Кузьма забив круг неї чотири паколи і обснував їх мотузом (В. Кучер); Вмерти на палі — то не слава. Примусити ворога вмерти — ото слава! (Н. Рибак); Хлопці облишили штилі, стовпилися цікаві біля містка, стежачи, як направляє Білограй крутим узвозом коня (Ю. Мушкетик); Тут саме життя підіймає, бо рано починається трудовий день тих, хто споруджує канал. Роботи ведуться в глибині степу, між пікетами, що їх і Ліна розставляла теж (О. Гончар); Стоять прикілки у тину височенькі (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паля — па́ля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. паля — (під будівлю) шпунт, стовп; див. ще КІЛ; ІСТ. смертна кара. Словник синонімів Караванського
  3. паля — I п`аля-і, ж. 1》 Стовп, що забивається в ґрунт як опора для якої-небудь споруди. 2》 Загострений з обох кінців кілок, який вбивають, вкопують у землю як опору для чого-небудь або як огорожу. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. паля — ПА́ЛЯ, і, ж. 1. Стовп, що забивається в ґрунт як опора для якої-небудь споруди. Посеред ставу убито чотири палі товстеньких, а угорі позв'язано вірьовками та .. якось-то хитро та мудро попереплутувано (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. паля — па́ля (па́ла) 1. голова (ст)|| = гарбуз ◊ фрає́рська па́ла → паля 2. шк. одиниця (оцінка)(ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. паля — Па́ля, -лі, -лею; па́лі, паль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. паля — ПА́ЛЯ, і, ж. 1. Стовп, що забивається в грунт як опора для якої-небудь споруди. Посеред ставу убито чотири палі товстеньких, а угорі позв’язано вірьовками та.. якось-то хитро та мудро попереплутувано (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  8. паля — Стрижень, що вбивається в ґрунт для його ущільнення або досягнення материкової основи і тим самим укріплення підвалин споруди. Архітектура і монументальне мистецтво