паля
ПА́ЛЯ, і, ж.
1. Стовп, що забивається в грунт як опора для якої-небудь споруди.
Посеред ставу убито чотири палі товстеньких, а угорі позв’язано вірьовками та.. якось-то хитро та мудро попереплутувано (Кв.-Осн., II, 1956, 174);
Дубові палі під мости вбивають в дно ріки, щоб через міст могли пройти важкі грузовики (Забіла, Одна сім’я, 1950, 79).
На па́лях — високо на помості, насланому на спеціально вбиті в грунт стовпи.
Убогі хижі на бамбукових палях туляться біля самої води (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 131).
2. Загострений з обох кінців кілок, який вбивають, вкопують у землю як опору для чого-небудь або як огорожу.
Загородили [рибалки] загороду для кухаря, на кухарський курінь, закопали в пісок палі, примостили зверху балку й повішали казани (Н.-Лев., II, 1956, 226);
*У порівн. Молодці рубали грубі ялиці, загострювали їх з обох кінців, мов палі (Фр., VI, 1951, 132);
// перен. Старовинний спосіб смертної кари, при якому засудженого страчували, насаджуючи на такий кілок.
[Яким:] Народ так плавом і пливе до Хмельницького. [Золотницький:] На тих, хто повстає, суть шибениці й палі (Гр., II, 1963, 538);
Ще тоді, коли Семен із Силантієм переступили поріг до покоїв "царевича", вони були вже засуджені на палю (Ле, Хмельницький, І, 1957, 102).
На па́лю садови́ти (саджа́ти, сади́ти, посади́ти, збива́ти, зби́ти і т. ін.) кого — страчувати кого-небудь, насаджуючи на загострений кілок.
От вояки були [запорожці]: сто чоловік, а від них тисяча тікає. Його збивають на палю, а він дулі сучить… (Панч, Іду, 1946, 57);
— Стривай, пане, — сказав Хліб. — Не віддавай мене на ганебну смерть, як пса. Не стріляй.. Звели посадити мене на палю, дай вмерти достойно лицарською смертю, як умерли батько мій і дід (Довж., І, 1958, 250);
Сі́сти (потра́пити, піти́ і т. ін.) на па́лю; Скона́ти (вме́рти і т. ін.) на па́лі — бути страченим на загостреному кілку.
Невже йому роковано загинути тут, у глушині, або наложити головою в козацькому поході, або сісти на палю десь у Стамбулі?! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 39);
— Чи його схопили й десь катують? Чи.. давно сконав на палі? (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 129).
Значення в інших словниках
- паля — па́ля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- паля — (під будівлю) шпунт, стовп; див. ще КІЛ; ІСТ. смертна кара. Словник синонімів Караванського
- паля — I п`аля-і, ж. 1》 Стовп, що забивається в ґрунт як опора для якої-небудь споруди. 2》 Загострений з обох кінців кілок, який вбивають, вкопують у землю як опору для чого-небудь або як огорожу. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паля — ПА́ЛЯ, і, ж. 1. Стовп, що забивається в ґрунт як опора для якої-небудь споруди. Посеред ставу убито чотири палі товстеньких, а угорі позв'язано вірьовками та .. якось-то хитро та мудро попереплутувано (Г. Словник української мови у 20 томах
- паля — па́ля (па́ла) 1. голова (ст)|| = гарбуз ◊ фрає́рська па́ла → паля 2. шк. одиниця (оцінка)(ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- паля — КІЛО́К (груба палиця, жердина, загострена з одного або двох кінців), КІЛ, ПА́КІЛ діал., КО́ЛИК діал.; ПА́ЛЯ (перев. загострена вгорі жердина, яку в давнину використовували для виконання смертної кари); ТИНИ́НА розм. Словник синонімів української мови
- паля — Па́ля, -лі, -лею; па́лі, паль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- паля — Стрижень, що вбивається в ґрунт для його ущільнення або досягнення материкової основи і тим самим укріплення підвалин споруди. Архітектура і монументальне мистецтво