палючий

ПАЛЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Те саме, що палки́й 2.

Їй хотілося, як тому вітрові, по степу ганяти, надихатись польового повітря, щоб аж у грудях займалось, нажаритись на сонці палючому (Панас Мирний);

Війнуло приємним холодком. Аж тоді зауважив юнак, що надворі була палюча спека (Олесь Досвітній);

З підземних вийшовши глибин, що дасть вугілля чорне? Заводам – силу для машин, вогонь палючий – горну (Н. Забіла);

[Мальванов:] Ми повинні підкорити льодові простори й палючі пустині, щоб і там, на жовтих пісках, де віками біліли кості верблюдів, розцвіло нове життя (І. Кочерга);

// Який обдає, обпалює жаром або морозом.

Палюче дихання пустині сушило губи (О. Ільченко);

Надворі справді було холодно. Палючий вітер обпікав лице (М. Олійник);

Або коли в спраглі дні палючого літа в небі спалахує гроза і живлючі дощі наповнюють змучену землю, даруючи дорогоцінну вологу травам, квітам і деревам? (О. Бердник);

* У порівн. Палючою блискавицею впала на Євгена стаття в вечірній газеті (Ю. Мушкетик).

2. Який фізично подразнює, опікає, пече (шлунок, шкіру і т. ін.).

Люди витискають із збіжжя .. дивне пійло, заправляють його пекучими зелами, сіркою і солею [сіллю] так, що пійло те дістає дуже пекучий і палючий смак (Л. Мартович);

Все він [ворог-кропива] душить, все він глушить, гинуть квіти і трава – це пекуча, це палюча лиходійка кропива (Н. Забіла);

// Який викликає фізичне страждання.

Палючі шрами в нас на тілі Ще й тепер нам спати не дають (В. Бичко);

Бугров здригнувся від гострого, палючого болю. Він підніс до очей посинілий, роздутий палець, – з нього капає кров (І. Микитенко).

3. перен. Який легко роздратовується, сердиться.

Чудна ся Параска і не сердита мов – тілько, як порох, палюча, та вередлива, та завислива (Панас Мирний);

// Який виражає пристрасть, гнів і т. ін.

Проценко витягнув шию і знай водив палючими очима за співачкою, мов вона була магнітом і тягла його за собою (Панас Мирний);

Незгоди гідру ти, о чудотворна феє, Стрілою погляду палючого убий (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

Слово “повстання” палюче, Блискавка грізна, зросло – Бачиш, як певно, жагуче Світ обгортає крилом?.. (М. Хвильовий);

// Який глибоко відчувається, переживається ким-небудь.

Коли дійшла вона до розуму, – вередливість її де й ділася, зате заздрість, заздрість пекуча-палюча розбирала її (Панас Мирний);

По Давидовому обличчі ніт-ніт та й перебігала хвиля не то вагання, не то раптового протесту, не то палючого сорому (І. Багряний);

// Який виражає моральне страждання, переживання.

Затремтіли у весняному повітрі палючою скаргою слова пісні (С. Васильченко).