панацея
панаце́я
-ї, ж.
1》 У давньогрецькій міфології – богиня-зцілителька.
2》 книжн. Ліки алхіміків, які нібито допомагали від усіх хвороб.
|| перен., ірон. Універсальний засіб, який нібито запобігає будь-якому лиху, зараджує в розв'язанні всіх проблем.
Великий тлумачний словник сучасної української мови