пендель

пе́ндель

-я, ч., розм.

Удар, стусан, нанесений ногою ззаду по сідницям.

Отримати пенделя — бути вигнаним з участі у грі, з роботи, з команди та ін.

Значення в інших словниках

1. пендель — ПЕ́НДЕЛЬ, я, ч., розм. Те саме, що копня́к.  Словник української мови у 20 томах