пень
пня, ч.
1》 Нижня частина стовбура дерева, яка залишилась на корені після того, як дерево зрубали, спиляли, зламали і т. ін.
|| перен., розм. Про нерозумну чи байдужу до всього, до всіх людину.
2》 розм. Те саме, що пеньок 2).
3》 діал. Вулик.
Великий тлумачний словник сучасної української мови