пеньок
пеньо́к
-нька, ч.
1》 Те саме, що пень 1).
2》 розм. Нижня частина зуба, що викришився, зламався і т. ін.; залишок зіпсованого зуба.
3》 перев. мн. Відростки на тілі птаха, з яких росте пір'я.
Великий тлумачний словник сучасної української мови