перебувати

перебува́ти

I -аю, -аєш, недок.

Бути, міститися, розташовуватися де-небудь.

|| Бути, знаходитися в якому-небудь стані або положенні.

II -аю, -аєш і перебути, -буду, -будеш; мин. ч. перебув, -була, -було; мн. перебули; док.

1》 Побувати в різний час де-небудь (про всіх чи багатьох).

|| Опинитися в чиєму-небудь розпорядженні, потрапити до когось у різний час, протягом якогось часу одне за одним.

2》 Побувати всюди, в багатьох місцях.

III -аю, -аєш, недок., перебути, -буду, -будеш; мин. ч. перебув, -була, -було; мн. перебули; док., перех. і неперех.

Переживати, пережидати якийсь час де-небудь, як-небудь.

IV -аю, -аєш, недок., перебути, -ую, -уєш, док., перех., рідко.

Те саме, що перевзувати.

Значення в інших словниках

1. перебувати — перебува́ти 1 дієслово недоконаного виду бути, міститися, розташовуватися перебува́ти 2 дієслово недоконаного виду побувати в різний час, в різних місцях перебува́ти 3 дієслово недоконаного виду переживати, пережидати перебува́ти 4 дієслово недоконаного виду перевзувати рідко  Орфографічний словник української мови
2. перебувати — Бути, знаходитися, ЖИТИ; (на обліку) стояти; (усюди) побувати; (біду) переживати, перечікувати.  Словник синонімів Караванського
3. перебувати — ПЕРЕБУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок. Бути, міститися, розташовуватися де-небудь. Хоч Зоня часто перебувала в Галі, все ж ані на хвильку не занедбувала своїх домашніх обов'язків (С.  Словник української мови у 20 томах
4. перебувати — БУ́ТИ (про перебування когось де-небудь), ПЕРЕБУВА́ТИ, ЗНАХО́ДИТИСЯ рідко, ВИТА́ТИ книжн., заст.; БУВА́ТИ (про тимчасове неодноразове перебування); ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу; тільки недок. — бувати час від часу); ПРОПАДА́ТИ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
5. перебувати — Перебува́ти, -бува́ю, -ва́єш; перебу́ти, -бу́ду, -бу́деш; перебу́дь, -бу́дьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. перебувати — ПЕРЕБУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок. Бути, міститися, розташовуватися де-небудь. Хоч Зоня часто перебувала в Галі, все ж ані на хвильку не занедбувала своїх домашніх обов’язків (Ков., Світ..  Словник української мови в 11 томах
7. перебувати — I. Перебува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. перебути, -буду, -деш, гл. 1) Пробивать, пробыть. Днів два або й три перебудемо. МВ. І. 62. Перебудь там, поки сповіщу тебе. Єв. Мт. II. 13. 2) Обходиться, обойтись, прожить безъ чего. Не родив мак, перебудем так.  Словник української мови Грінченка