перемовляти

перемовля́ти

-яю, -яєш, недок., перемовити, -влю, -виш; мн. перемовлять; док., перех.

1》 тільки док., розм.Промовити слово, обмінятися словами.

2》 заст., розм. Переманювати.

3》 діал. Переказувати.

Значення в інших словниках

1. перемовляти — перемовля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. перемовляти — див. кликати  Словник синонімів Вусика
3. перемовляти — ПЕРЕМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕМО́ВИТИ, влю, виш; мн. перемо́влять; док., що. 1. тільки док., розм. Промовити слово, обмінятися словами.  Словник української мови у 20 томах
4. перемовляти — ПЕРЕМАНИ́ТИ до кого, куди (приваблюючи чим-небудь, схилити до зміни місця роботи, проживання тощо), ПЕРЕНА́ДИТИ розм., ПЕРЕВА́БИТИ розм., ПЕРЕТЯГТИ́ (ПЕРЕТЯГНУ́ТИ) розм.; ПЕРЕМО́ВИТИ розм. (намовляючи); ПЕРЕЗВА́ТИ розм., ПЕРЕКЛИ́КАТИ заст.  Словник синонімів української мови
5. перемовляти — ПЕРЕМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕМО́ВИТИ, влю, виш; мн. перемо́влять; док., перех. 1. тільки док., розм. Промовити слово, обмінятися словами.  Словник української мови в 11 томах
6. перемовляти — Перемовля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. перемо́вити, -влю, -виш, гл. 1) Перезивать, перезвать, переманивать, переманить. Маркев. 69. Ой ти, галочко, перемовочко, перемовила сокола з темного лугу в вишнев сад. Мет. 178.  Словник української мови Грінченка