перемовляти
ПЕРЕМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕМО́ВИТИ, влю, виш; мн. перемо́влять; док., що.
1. тільки док., розм. Промовити слово, обмінятися словами.
[Нянька:] От так було вони і з покійною панею, вашою мамою, як розгніваються на них, то цілий місяць або і більш слова до них не перемовлять (М. Кропивницький);
Єпископ відходить з дияконом трохи осторонь і, перемовивши нишком кілька слів, знов приступає до гурту (Леся Українка).
2. заст., розм. Переманювати.
– Я, бачивши, що він є парень [хлопець] розумненький, роботящий, .. перемовив його від купців (Г. Квітка-Основ'яненко);
Прийшлось учителя шукать .. То до рекрут його [пан] віддасть, То перемовить та до свого Двора візьме (І. Франко).
3. діал. Переказувати.
Треба вичекати все: і нім [коли] .. ляже о. Василь, і нім стара їмость віддасть всі прикази на слідуючий день, перемовить усі молитви і ляже нарешті на скрипуче ліжко (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)