Великий тлумачний словник сучасної мови

перемінити

переміни́ти

див. переміняти I.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. перемінити — переміни́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. перемінити — ПЕРЕМІНИ́ТИ див. переміня́ти¹.  Словник української мови у 20 томах
  3. перемінити — переміни́ти (зміни́ти) гнів на ми́лість (на ла́ску). Перестати гніватися, сердитися. Городиський гордо кивне головою на знак, що перемінив гнів на милість (І. Франко); Лідія Овдіївна змінила гнів на милість.— Ану тебе, Конопельський.  Фразеологічний словник української мови
  4. перемінити — ЗМІ́НЮВАТИ (робити іншим, інакшим), ЗМІНЯ́ТИ, МІНЯ́ТИ, МІНИ́ТИ рідше, ПЕРЕМІНЯ́ТИ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, ВІДМІНЯ́ТИ, ВІДМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕШИКО́ВУВАТИ, ПЕРЕІНА́КШУВАТИ розм., ПЕРЕІНА́ЧУВАТИ розм. рідше, ПРЕОБРАЖА́ТИ книжн.  Словник синонімів української мови
  5. перемінити — Переміни́ти, -міню́, -мі́ниш, -мі́нять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. перемінити — ПЕРЕМІНИ́ТИ див. переміня́ти¹.  Словник української мови в 11 томах
  7. перемінити — Переміни́ти, -ся см. переміняти, -ся.  Словник української мови Грінченка