перечення

пере́чення

-я, с.

1》 Дія за знач. перечити.

2》 муз.Суперечність між звуком натурального ступеня в одному голосі та його альтерованою зміною в іншому голосі.

3》 муз. Прийом голосоведення, коли у різних голосах двох суміжних акордів зустрічаються звуки одного ступеня у хроматично зміненому вигляді.

Значення в інших словниках

1. перечення — пере́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. перечення — ПЕРЕ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. пере́чити. Соломіїне перечення дратувало раненого, і вона мусила згодитися з ним (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
3. перечення — ПЕРЕ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. пере́чити. Соломіїне перечення дратувало раненого, і вона мусила згодитися з ним (Коцюб., І, 1955, 359).  Словник української мови в 11 томах