першопроходець

першопрохо́дець

-дця, ч.

1》 Той, хто першим прокладає шлях куди-небудь, першим досліджує нові території.

2》 Про того, хто першим вторгається в нову, незнану область людської діяльності; першовідкривач.

Значення в інших словниках

1. першопроходець — ПЕРШОПРОХО́ДЕЦЬ, дця, ч. Який першим прокладає шлях куди-небудь, першим досліджує нові території. Арктика привертала увагу першопрохідців багатьох поколінь (з газ.); * Образно. В автомобільній промисловості КрАЗам належить особливе місце.  Словник української мови у 20 томах