Великий тлумачний словник сучасної мови

пестити

пе́стити

пещу, пестиш, недок., перех. і без додатка.

1》 Ніжно торкаючись, гладячи і т. ін. кого-небудь, виявляти до нього любов, ласку; голубити.

2》 перен. Діючи на органи чуттів, викликати приємне відчуття (про сонце, вітер і т. ін.).

3》 З любов'ю вирощувати, викохувати дитину, ніжно піклуватися про неї.

|| Дбайливо доглядати.

4》 Виношувати, плекати (думку, надію і т. ін.).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. пестити — пе́сти́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. пестити — Голубити, милувати, лащити; (дитину) викохувати, вигойдувати, доглядати; (мрію) плекати, виплекувати, виношувати; р. пестувати.  Словник синонімів Караванського
  3. пестити — I викохувати, виходжувати, випестувати, відкохувати, голубити, мазати, ніжити, плекати, приголублювати II див. бавити; балувати; ростити  Словник синонімів Вусика
  4. пестити — [пестиетие] пешчу, -стиеш; нак. пес'т', пес'т'теи і [пеиститие] -еишчу, пестиеш; нак. -сти, -с'т'іт'  Орфоепічний словник української мови
  5. пестити — Пе́сти́ти, пе́щу, пе́стиш, пе́стять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пестити — ПЕ́СТИ́ТИ, пе́щу́, пе́стиш, недок., кого і без дод. 1. Ніжно торкаючись, гладячи і т. ін. кого-небудь, виявляти до нього любов, ласку; голубити. Маму свою небагато й пам'ятаю. Тільки й згадую, як мене пестила й цілувала і називала рум'яним яблучком (І.  Словник української мови у 20 томах
  7. пестити — ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ...  Словник синонімів української мови
  8. пестити — ПЕ́СТИ́ТИ, пе́щу́, пе́стиш, недок., перех. і без додатка. 1. Ніжно торкаючись, гладячи і т. ін. кого-небудь, виявляти до нього любов, ласку; голубити. Маму свою небагато й пам’ятаю.  Словник української мови в 11 томах
  9. пестити — Пести́ти, -щу́, -стиш гл. Нѣжить, лелѣять; баловать, няньчить. Пести мене, моя пене, як малу дитину. К. Досв. 44.  Словник української мови Грінченка