пестити
ПЕ́СТИ́ТИ, пе́щу́, пе́стиш, недок., кого і без дод.
1. Ніжно торкаючись, гладячи і т. ін. кого-небудь, виявляти до нього любов, ласку; голубити.
Маму свою небагато й пам'ятаю. Тільки й згадую, як мене пестила й цілувала і називала рум'яним яблучком (І. Франко);
Дід дуже полюбив маленького Петруся, любив брати його на руки, садив його собі на коліна і пестив його, і грався з ним, як з котеням (І. Нечуй-Левицький);
Підпільники .. турбувалися цим школяриком, що встиг довчитися лише до другого класу, передавали його один одному, годували, пестили суворою рукою, звиклою до толу й гранати (Ю. Яновський);
Обняла [Оленка], ніжно гладила, пестила телятко, що смоктало їй пальці (К. Гордієнко);
* Образно. Перебендя легенько пестить струни, і сльози котяться йому по щоках... (Василь Шевчук).
2. перен. Діючи на органи чуттів, виклика́ти приємне відчуття (про сонце, вітер і т. ін.).
Море дихає; свіжий, солоний віддих його шелестить листвою, пестить обличчя, бадьорить груди (М. Коцюбинський);
Вітер пестив оксамитовим крилом обличчя (Н. Рибак);
Сонечко вже ген-ген підбилося, пестить теплом (М. Олійник).
3. З любов'ю вирощувати, викохувати дитину, ніжно піклуватися про неї.
Любка росла, як у садку вишня .. Нимидора жалувала її, пестила й не давала робить важкої роботи (І. Нечуй-Левицький);
[Мар'яна:] Було б тобі, мамо, не пестити мене, було б не купати в барвінку, було б утопити маленькою, то не мала б тепер жалю (С. Васильченко);
* Образно. Життя не дуже його пестило (О. Копиленко);
// Дбайливо доглядати.
У всіх [дівчат] маленькі кошики в руках, І кожду квітку пильно оглядають, Пестять і підливають на грядках (І. Франко);
Він пестив її [борідку] й викохував, як викохує в оранжереї талановитий садівник кущик заморської рослини (О. Донченко).
4. Виношувати, плекати (думку, надію і т. ін.).
Пестила [Маланка] мрію про землю, а земля встала проти неї ворожа, жорстока, збунтувалась і втікла з рук. Як марево поманила і як марево щезла (М. Коцюбинський).
(1) Пе́стити наді́ю в се́рці – те саме, що Плека́ти наді́ю (див. плека́ти).
Легка тому робота й сама найважча, .. хто пестить у серці надію, що немарно вона йде, що через ту роботу він засягне свого щастя (Панас Мирний).
◇ (2) Пе́сти́ти очи́ма кого, що – ніжно, з любов'ю дивитися на кого-, що-небудь.
Хачатуров пестить очима її невеличку фігурку (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)